Кіліна Тетяна, юрист ПТ ЗТ Скарбниця.

Источник: www.justinian.com.ua

Людство завжди виявляло підвищений інтерес до дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Обіг дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння завжди обмежувався. І лише за правління царя Соломона срібло було рівноцінним простому камінню. 

Правовою основою регулювання відносин, пов'язаних з обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, є насамперед Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва й використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р. № 637/9-ВР (далі - Закон про дорогоцінні метали). Так, Закон про дорогоцінні метали визначає правові засади й принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними. Однак з метою забезпечення єдиної державної політики й захисту економічних і соціальних інтересів громадян діяльність, пов'язана з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, потребує особливого державного регулювання шляхом встановлення організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог до суб'єктів господарської діяльності (далі - СГД або ліцензіат), які її здійснюють.

Державне регулювання в цьому випадку здійснюється шляхом ліцензування.

Відповідно до ст. 1 Закону про дорогоцінні метали, дорогоцінними металами є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо), а дорогоцінне каміння визначено як природні й штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді. Крім того, дорогоцінне каміння розподіляється на чотири групи. До першої групи належать: алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит тощо.

Стаття 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 р. № 1775-III (далі - Закон про ліцензування) встановлює види діяльності, що пов'язані з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, для здійснення яких необхідне обов'язкове отримання ліцензії. До них належать:

видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 6);
виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 7);
виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 8);
збирання і первинна обробка відходів та брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 37).
Відповідно до Закону про ліцензування, Кабінет Міністрів України постановою від 14 листопада 2000 р. № 1698 (далі - Постанова про органи ліцензування) затвердив перелік органів ліцензування. Пункт 8 цього переліку встановлює, що органом ліцензування видів діяльності, зазначених у пунктах 7, 8, 37 ст. 9 Закону про ліцензування, є Міністерство фінансів України, а в пункті 6 - Державний комітет промислової політики.
Згаданою постановою органам ліцензування спільно з Державним комітетом із питань регуляторної політики та підприємництва було доручено затвердити в місячний термін ліцензійні умови провадження господарської діяльності за видами, зазначеними в затвердженому переліку. Так, Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва спільно з Міністерством фінансів України 26 грудня 2000 р. своїм наказом № 82/350 затвердив:

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (далі - Ліцензійні умови з виробництва);
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (далі - Ліцензійні умови з виготовлення);
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (далі - Ліцензійні умови з обробки).
Відповідно спільним наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва й Державним комітетом промислової політики України від 26 квітня 2001 р. № 68/178 було затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з видобутку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.
Видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння є досить вузькою сферою діяльності, що має свою специфіку, і тому в даній публікації не розглядатиметься. Відзначимо лише те, що органом ліцензування даного виду діяльності з дня набрання чинності наказу "Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з видобутку дорогоцінного каміння органогенного утворення напівдорогоцінного каміння" від 26 лютого 2003 р. № 15/66 є Міністерство промислової політики, а спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, який у межах своїх повноважень проводить планові й позапланові перевірки, є Держкомпідприємництва України та його представництва.

ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ

Ліцензійні умови встановлюють вимоги для ліцензіатів, які мають намір займатися чи займаються діяльністю:

з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;
зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.
Слід зазначити, що із затведженням Ліцензійних умов втратив чинність спільний наказ Ліцензійної палати України та Міністерства фінансів України „Про затвердження Інструкції про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з виготовлення і реалізації виробів з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, здійснення операцій з металобрухтом дорогоцінних металів і дорогоцінним камінням та контроль за їх дотриманням" від 3 листопада 1998 р. № 99/221.
Ліцензійні умови умовно поділені на три "підрозділи". Такий поділ є цілком виправданим, адже відмінність предмету видів господарської діяльності, зазначених у Ліцензійних умовах, обумовлює відповідні відмінності і в порядку ведення діяльності, пов'язаної з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

Вимоги, викладені в ліцензійних умовах, для кращого сприйняття можна поділити на чотири підгрупи - правові, майнові, технологічні, кваліфікаційні.

ПРАВОВІ ВИМОГИ

Правові вимоги стосуються наявності необхідних документів, що засвідчують:

державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;
наявність договорів і угод, предметом яких є забезпечення необхідних матеріально-технічних умов для ведення господарської діяльності. Це, зокрема, угоди щодо права володіння, користування приміщенням, де ліцензіат має намір здійснювати господарську діяльність. У силу специфіки матеріально-технічних умов здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, ліцензіат має укласти такі договори: договір про цілодобову охорону приміщень, де здійснюватиметься такий вид діяльності, договір про придбання або використання сейфів, засобів вимірювання, угоди про технічне обслуговування засобів вимірювання та інші угоди, що безпосередньо пов'язані з відповідним матеріально-технічним забезпеченням;
вимоги щодо дотримання СГД певних законодавчих актів і створення на їх базі локальних актів, що регулюють ведення діяльності, пов'язаної з використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння безпосередньо на підприємстві.
Так, у Ліцензійних умовах наведено перелік нормативно-правових актів, якими СГД слід керуватись при веденні діяльності, пов'язаної з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Це насамперед Закони України "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", "Про державне регулювання видобутку, виробництва й використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".
Зазначимо, що при здійсненні діяльності зі збирання і первинної обробки брухту дорогоцінних металів СГД мають керуватися положеннями постанови Кабінету Міністрів України "Питання переробки брухту та відходів, що містять дорогоцінні метали" від 15 березня 1999 р. № 383; при здійсненні господарської діяльності з виробництва й торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - положеннями постанов Кабінету Міністрів України "Про Правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності" від 4 червня 1998 р. № 802 та "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння" від 25 березня 1999 р. № 460.

Здійснення СГД певного виду діяльності неможливе без застосування відповідних ДСТУ. При виготовленні виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння та при здійсненні торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння необхідно керуватися:

ДСТУ 3375-96 Вироби золотарські. Терміни та визначення.
ДСТУ 3527-97 Вироби золотарські з коштовних металів. Загальні технічні умови.
При виробництві дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння та при здійсненні діяльності зі збирання і первинної обробки брухту дорогоцінних металів:

ДСТУ 2250-93 Брухт та відходи дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. Терміни та визначення.
ДСТУ 2964-94 Брухт та відходи дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. Загальні технічні умови.
ДСТУ 2897-94 Брухт та відходи дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. Відбір та підготовка проб.
ДСТУ 2829.0-94 Брухт та відходи дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.
Поряд з наведеними нормативно-правовими актами СГД при здійсненні всіх зазначених у Ліцензійних умовах видів діяльності слід дотримуватись вимог Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 6 квітня 1998 р. № 84 (далі - Інструкція про використання дорогоцінних металів).
Особливу увагу необхідно приділити локальним нормативним актам, які розробляються з урахуванням вимог згаданих нормативно-правових актів. Це пояснюється тим, що Ліцензійні умови покладають на СГД обов'язок розробити локальні нормативні акти, що встановлюють регламент здіснення конкретних видів діяльності, вимоги яких будуть обов'язковими для працівників підприємства.

МАЙНОВІ ВИМОГИ

Майнові вимоги покликані забезпечити економічну основу здійснення ліцензованої діяльності. Відповідно до цих вимог, ліцензіат повинен мати:

приміщення для провадження діяльності, що ліцензується. Ліцензійні умови чітко не визначають мінімальний розмір площі, необхідної для здійснення того чи іншого виду діяльності, пов'язаного з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. На наш погляд, в цьому є сенс, адже СГД для забезпечення досягнення найбільш ефективних результатів самостійно має визначати оптимальний розмір площі приміщення. Однак щодо здіснення діяльності з обробки брухту дорогоцінних металів Ліцензійні умови вимагають від СПД наявності приміщень, які забезпечували б одночасне зберігання готової продукції (підготовлених відходів) і не менше ніж тридобовий запас відходів, а також наявності складських приміщень з відсіками для складування однорідних партій брухту й відходів об'ємом понад 50 куб. м.;
відповідну матеріально-технічну базу. Ліцензіат, який займатиметься виробництвом дорогоцінних металів, із метою здійснення відповідного контролю якості продуктів переробки дорогоцінних металів має обладнати аналітичну лабораторію. Зазначимо, що прилади, устаткування, апарати, якими обладнано аналітичну лабораторію, повинні мати технічні паспорти, а також підлягати своєчасному технічному обслуговуванню та перевірці.
Значна кількість СГД здійснює торгівлю ювелірними й побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, прийнятими під заставу. Такі торговці мають обладнати робочі місця оцінників ваговимірювальними засобами необхідної точності й меж вимірювання, приладами, інструментами тощо згідно з вимогами внутрішньої інструкції.
Ліцензійні умови вимагають від усіх СГД, що займатимуться діяльністю, пов'язаною з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, забезпечити приміщення системою охорони й протипожежної безпеки.

До речі, не можна не відзначити деякі положення Інструкції про використання дорогоцінних металів, відповідно до яких зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та виробів із них здійснюється у спеціальних приміщеннях, обладнаних сучасними технічними засобами охорони.

При цьому суб'єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність за незадовільну організацію зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відповідно до чинного законодавства.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ВИМОГИ

Технологічні вимоги пов'язані з певною нормативно-технічною документацією, технологічними інструкціями та стандартами.

Ліцензіат, який виробляє дорогоцінні метали чи здійснює обробку брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, має розробити відповідні технічний і технологічний регламент схеми руху дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння. Такий регламент має містити вимоги до рівня технології, комплексу технологічного обладнання, умов ефективної та безпечної його експлуатації, якості вихідної продукції, комплексного й раціонального використання відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та вимоги щодо техніки безпеки й охорони навколишнього середовища.

При здійсненні діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння або торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння СГД має розробити й затвердити внутрішню інструкцію щодо порядку виконання конкретного виду робіт. Така інструкція затверджується наказом керівника суб'єкта господарської діяльності.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ

Кваліфікаційні вимоги стосуються наявності певної кількості спеціально підготовленого персоналу з відповідним рівнем кваліфікації.

Так, ліцензіат, який має намір здійснювати торгівлю виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння має забезпечити кваліфікацію працівників торгівлі відповідно до вимог навчальних програм Державної пробірної служби та Державного гемологічного центру України.

ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ЛІЦЕНЗІЇ

Порядок отримання ліцензії на торгівлю ювелірними виробами регулює Закон про ліцензування та Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності" від 4 липня 2001 р. № 756 (далі - Постанова про документи на ліцензування).

Торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - це не будь-які операції, що здійснюються за договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на товари і включають у себе оптову, роздрібну, комісійну торгівлю, торгівлю прийнятими під заставу та скупленими в населення ювелірними й побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Для отримання ліцензії СГД необхідно звернутись із заявою до Управління контролю за обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння Департаменту зовнішньоекономічних зв'язків Міністерства фінансів України. В заяві обов'язково мають зазначатися такі дані про ліцензіата:

для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, банківські реквізити;
для СГД - фізичних осіб - прізвище, ім'я по-батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів;
безпосередньо вид діяльності, що здійснюватиметься ліцензіатом.
До заяви необхідно додати такі документи:

засвідчену в установленому порядку копію документа, що підтверджує право власності СГД або оренди ним нежитлового приміщення за місцем провадження відповідного виду господарської діяльності;
відомості за підписом заявника - СГД про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження відповідного виду господарської діяльності;
засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують рівень освіти й кваліфікації фахівців провідних професій;
відомості за підписом заявника - СГД про стан охорони виробничих приміщень
Міністерству фінансів як органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання документи, які не увійшли до наведеного переліку. Зазначимо, що Інструкція про порядок проведення перевірок щодо додержання чинного законодавства при виконанні операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 18 травня 2001 р. № 240, визначає порядок встановлення спроможності провадження господарської діяльності в сфері виробництва й використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння відповідно до вимог Ліцензійних умов шляхом проведення відповідного обстеження.
Пункт 6 цього Наказу визнає обстеженням встановлення спроможності суб'єктів господарювання, які діятимуть на підставі ліцензії, виконувати ліцензійні умови щодо виробництва, виготовлення виробів, торгівлі, збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння.

Обстеження проводиться за наявності звернення суб'єкта господарювання та згідно з письмовим розпорядженням за підписом голови Державної пробірної служби. За результатами обстеження контролер Державної пробірної служби складає акт встановленого зразка. В акті контролер відображає стан готовності об'єкта, оцінює його спроможність здійснювати діяльність, передбачену Ліцензійними умовами та правилами, а також робить загальний висновок про можливість подальшої діяльності суб'єкта господарювання з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, зазначає термін усунення порушень тощо. Акт обстеження затверджує голова Державної пробірної служби, після чого він подається до Міністерства фінансів України.

На нашу думку, зобов'язання СГД при отриманні ліцензії проходити обстеження щодо спроможності провадження господарської діяльності у сфері виробництва й використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння суперечить положенням Закону про ліцензування та Постанови про документи на ліцензування. До речі, Державна пробірна служба здійснює обстеження не безоплатно.

Строк дії ліцензії складає три роки, а розмір плати за отримання ліцензії - 20 неоподатковуваних мінімумів громадян (340 грн.), це - разовий платіж на весь період дії ліцензії.

Для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає засвідчені ним копії ліцензії, які реєструються в журналі обліку заяв і виданих ліцензій. Засвідчена органом ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право філії або іншого структурного підрозділу ліцензіата на провадження певного виду господарської діяльності.

За видачу копії ліцензії справляється плата в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн.). Плата за видачу копії ліцензії зараховується до Державного бюджету України.

Ліцензіат після отримання ліцензії може створити нову філію чи інший відокремлений підрозділ. Якщо ці структурні підрозділи провадитимуть такий самий вид господарської діяльності, який визначений в отриманій ліцензії, ліцензіат має подати до органу ліцензування заяву встановленого зразка про видачу копії ліцензії, а також наведений перелік документів.

Орган ліцензування має прийняти рішення про видачу копії ліцензії протягом десяти робочих днів з дати отримання заяви й необхідних документів.

Повідомлення про прийняття такого рішення видається суб'єкту протягом трьох робочих днів з дня прийняття такого рішення.

Ліцензіат має внести плату за видачу ліцензії після прийняття рішення про її видачу.

У випадку прийняття ліцензіаром позитивного рішення ліцензія має бути оформлена протягом трьох днів з дати отримання ліцензіаром документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

Якщо орган ліцензування прийняв рішення про відмову у видачі ліцензії, він має її обґрунтувати. Так, причиною відмови можуть бути недостовірність даних, зазначених у документах, представлених для отримання ліцензії, а також невідповідність заявителя ліцензійним умовам, встановленим для даного виду діяльності.

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.

Якщо ж СГД отримав відмову у видачі ліцензії через недостовірність даних, зазначених у поданих документах, він має право на подання нової заяви не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову.

СГД, що здійснюють оптову, роздрібну, комісійну торгівлю, торгівлю прийнятими під заставу і скупленими в населення ювелірними й побутовими виробами, мають враховувати спеціальні вимоги, передбачені п. 2.3 Ліцензійних умов з виготовлення. Отже, згідно з цими умовами СГД мають:

розробити й затвердити (наказом керівника суб'єкта господарської діяльності) внутрішню інструкцію щодо порядку виконання конкретного виду робіт;
забезпечити торговельні приміщення спеціальним торговельно-технологічним обладнанням і торговельним інвентарем, що створюють необхідні умови для зберігання, підготовки до продажу, демонстрації та продажу ювелірних і побутових виробів;
забезпечити торговельні й складські приміщення системою охорони та протипожежної безпеки;
забезпечити кваліфікацію працівників торгівлі відповідно до вимог навчальних програм Державної пробірної служби та Державного гемологічного центру України;
постачати в торговельну мережу ювелірні вироби як вітчизняного, так і іноземного виробництва за наявності на них відбитків іменників виробників, відбитків державних пробірних клейм України та опломбованих товарних ярликів;
обладнати робочі місця оцінників ваговимірювальними засобами необхідної точності й меж вимірювання, приладами, інструментами тощо згідно з вимогами внутрішньої інструкції;
розмістити в місцях торгівлі таку інформацію:
щодо чинних в Україні проб на дорогоцінні метали;
витяги з нормативних документів про порядок проведення експертизи якості дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
витяги зі ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р. № 1023-XII;
копію ліцензії на право торгівлі;
внутрішню інструкцію та іншу необхідну інформацію;
розташувати робочі місця оцінників таким чином, щоб забезпечити присутність здавача при здійсненні оцінки виробів (визначенні проби, зважуванні, вилученні штифтів тощо);
приймати (скуповувати) вироби в очищеному від жиру та бруду вигляді;
приймати (скуповувати) ювелірні й побутові вироби після пред'явлення документа, що посвідчує особу;
приймати (скуповувати) в населення ювелірні й побутові вироби незалежно від наявності на них відбитків іменників та відбитків державних пробірних клейм (ці вимоги стосуються ломбардів і підприємств, що займаються скупкою виробів з дорогоцінних металів та дороцінного каміння).

ЛОМБАРД

Специфічними учасниками господарської діяльності, пов'язаної з обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, є ломбарди. Згідно із Законом про ліцензування та Ліцензійними умовами, ломбардна діяльність не підлягає ліцензуванню. Зазначимо, що ломбарди при процедурі звернення стягнення на заставлене майно здійснюють відчуження прийнятих під заставу ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Для здійснення зазначених операцій з відчуження вони мають отримати ліцензію. Що до досвіду інших країн, то в Російській Федерації діє Положення про ліцензування діяльності ломбардів, затверджене Постановою Уряду Російської Федерації від 27 грудня 2000 р. № 1014. На нашу думку, в разі прийняття Верховною Радою відповідного Закону будуть встановлені ліцензійні умови і для здіснення ломбардної діяльності. А поки що ломбарди мають отримувати ліцензію, яка дає право на здійснення оптової, роздрібної торгівлі, комісійної торгівлі, торгівлі скупленими в населення та прийнятими під заставу ювелірними й побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а також дотримуватись вимог п. 2.3.4. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (до речі, деякі положення зазначеного підрозділу Ліцензійних умов безпосередньо стосуються порядку прийняття в заставу виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння).

КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ

Підсумовуючи, вважаємо за необхідне детально розглянути порядок здійснення контролю за дотриманням СГД Ліцензійних умов. Згідно з наказом Держкомпідприємництва та Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння; з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння; зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння" від 1 серпня 2001 р. № 102/362, контроль за додержанням суб'єктами господарювання (ліцензіатами) ліцензійних умов здійснюють Міністерство фінансів України як орган ліцензування, Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (і його представництва) як спеціально уповноважений орган з питань ліцензування шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Розглядаючи порядок проведення перевірок за СГД, що здійснюють господарську діяльність з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, не можна не зазначити про певні повноваження Державної пробірної служби України, створеної на підставі Постанови КМ України "Про утворення Державної пробірної служби та казенних підприємств пробірного контролю" від 28 квітня 2000 р. № 732 (далі - Постанова про Державну пробірну службу).

Так, Державна пробірна служба виконує контрольно-наглядові функції у сфері державного пробірного контролю, а також регулятивні й дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб, а саме:

проводить у межах своїх повноважень перевірки додержання суб'єктами підприємницької діяльності й іншими суб'єктами господарювання вимог законодавства в процесі здійснення операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні метали;
готує і подає на розгляд Мінфіну пропозиції щодо зупинення дії або анулювання виданих суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення операцій з металобрухтом дорогоцінних металів і дорогоцінним камінням (крім їх видобутку), виготовлення і реалізацію виробів з їх використанням у разі порушення суб'єктами підприємницької діяльності законодавства та ліцензійних умов.
Практичні аспекти реалізації покладених на Державну пробірну службу повноважень, а саме порядок проведення перевірок (планових, позапланових, зустрічних, повторних) закріплюють Інструкція про порядок проведення перевірок щодо додержання чинного законодавства при виконанні операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням; Положення про здійснення державного пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, призначених для реалізації суб'єктами господарювання; Порядок відбирання проб сировини, матеріалів, брухту й відходів дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння і вилучення зразків ювелірних та побутових виробів в організаціях, що перевіряються, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 18 травня 2001 р. № 240.

АНУЛЮВАННЯ ЛІЦЕНЗІЇ

Стаття 21 Закону про ліцензування містить ряд підстав для анулювання ліцензії. Особливої уваги заслуговують ті з них, що безпосередньо пов'язані з результатами перевірок зазначених контролюючих органів, а саме:

акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;
акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;
акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;
акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;
акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності;
акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Зауважимо що іншим органам державної виконавчої влади, таким як податкова міліція, Державна служба з боротьби з економічною злочинністю, не надано право проведення перевірок щодо дотримання СГД Ліцензійних умов.
Суб'єкти господарювання мають також пам'ятати про юридичну відповідальність. Стаття 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 80731-X за заняття підприємницькою діяльністю без ліцензії (якщо її отримання передбачено законом), передбачає відповідальність у вигляді накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва й сировини чи без такої. Протоколи про ці правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ, фінансових органів, органів податкової служби.